Вчені з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі виявили, що два штами бактерії здатні в лабораторних умовах вбивати гриби, що викликають у кажанів захворювання «синдром білого носа». Це відкриття може врятувати популяцію кажанів у Північній Америці, оскільки завезений з Європи гриб вже знищив у деяких гніздах їхню популяцію на 95 відсотків. Роботу опубліковано в журналі.
Дослідники з Каліфорнії виділили шість різних штамів бактерій зі шкіри чотирьох видів кажанів і помістили їх у пробірки, спільно з культурою гриба У всіх випадках ці бактерії придушували ріст гриба. Причому два штами робили це найбільш успішно. У середньому, на те щоб придушити колонію грибів бактеріям вимагалося від 35 до 43 днів. Швидкість і ефективність інгібування у всіх випадках залежала від балансу початкової концентрації грибів і бактерій у пробірці.
Поки що можливості лікування від «синдрому білого носа» показані тільки Вчені провели експерименти над кількома кажанами в лабораторії, проте не опублікували за цими дослідами ніяких результатів. Аналогічно, інша команда мікробіологів з Державного університету Джорджії виявила, що летючі органічні речовини, що продукуються бактеріями здатні знищувати суперечки. Минулого місяця вони опублікували прес-реліз, в якому повідомляли про успішне вилікування кажанів від «синдрому білого носа». Однак статті з повним аналізом результатів лікування і зазначенням частки одужавших мишей так досі і не вийшло.
Хвороба «синдром білого носа» була занесена до Північної Америки з Європи. Зараз нею вражені популяції кажанів у 26 штатах США і 5 канадських провінціях. У деяких гніздах збереглося лише 5 відсотків від початкової чисельності населених з особин. Європейські кажани є переносниками суперечку гриба, проте самі захворювання не схильні.
Сам гриб дуже примхливий. Він зростає лише при діапазоні температур від 4 до 20 градусів Цельсія, і при певній вологості. Обидва фактори збігаються в печерах, де кажани проводять зимові місяці, впадаючи в сплячку. За цей час гриб встигає покрити густим шаром їх мордочку, вуха і крила. З вигляду він схожий на білий пух, що і послужило джерелом для назви хвороби. Сама по собі інфекція не смертельна, проте зростання гриба змушує мишей виходити зі сплячки, щоб почиститися і це призводить до перевитрати енергії, швидкого виснаження жирових запасів і смерті від голоду взимку, коли миші вже не можуть знайти собі їжу самостійно.