Вчені з Єврейського університету в Єрусалимі успішно випробували новий метод дистанційного пошуку заритих в землю мін. Дослідники створили бактерію, яка в присутності тринітротолуолу (вибухової речовини, що міститься в багатьох мінах) випускає флуоресцентне світіння. Воно, в свою чергу, вловлюється дистанційно за допомогою керованої оптоелектронної системи. Стаття опублікована в.
Пошук заритих у землю мін досі залишається дуже ризикованим заняттям. За останні десятиліття методи їх виявлення змінилися мало - як правило, пошук ведеться за допомогою міношукачів. Останнім часом почали з'являтися повідомлення про розробку апаратів для дистанційного пошуку вибухових пристроїв (1, 2). Однак вони не завжди можуть «помітити» міни в пластиковому, а не металевому корпусі. Автори нового дослідження запропонували шукати міни за допомогою бактерій-сенсорів, що розпізнають вибухові речовини.
Вчені використовували культуру кишкової палички, в яку помістили спеціально модифіковану ДНК. При потраплянні в бактеріальну клітку слідових кількостей летючого тринітротолуолу або продуктів його розпаду, в ній починав синтезуватися білок, що випускає флуоресцентне світіння. Також дослідники розробили оптоелектронну систему, яка фіксує світіння бактерій і зчитує його інтенсивність.
Для тестування ефективності методу вчені провели випробування в польових умовах. На невеликому полі розмірами 3,8 ст.1 1,1 метра вони закопали пластикові контейнери, в які насипали чисті пісок або землю (контрольні зразки), землю або пісок, змішані з вибуховою речовиною, або поклали протипіхотні міни з віддаленими підривником. Після цього дослідники помістили бактерії-сенсори в намистини міліметрового діаметру, зроблені з в'язкого полісахариду, який пропускав слідові кількості летючих вибухових речовин, і розсипали намистини на «мінному полі». Підготовлене поле вчені відсканували з відстані 20 метрів.
Авторам роботи вдалося визначити, де знаходилися контейнери, в яких містилися вибухові речовини. Як і очікували дослідники, місце розташування «чистих» контейнерів вони відстежити не змогли. Також вони не вловили сигналу від мін, закопаних у садову землю за п'ять днів до початку експерименту (інші зразки помістили на поле за 3-5 місяців до початку експерименту). Вчені вважають, що невдача пошуку «свіжих мін» викликана більшою щільністю землі, яка адсорбує більші кількості вибухових речовин, ніж пісок, або вибухівку не вдалося виявити через те, що зразки були закопані недавно і тринітротолуол не встиг просочитися на поверхню.
У майбутньому ізраїльські фахівці планують провести більш масштабні випробування, в яких планується випробувати різні міни в різних типах ґрунту. При цьому вчені мають намір закопувати міни в різний час і на різну глибину.
Раніше ізраїльтяни представили дрона-сапера, призначеного для виявлення вибухових речовин і саморобних вибухових пристроїв. За повідомленням розробників, вбудований в безпілотник детектор здатний розпізнавати небезпечні речовини, що знаходяться як в твердій, так і в рідкій, і газоподібній формах.