Науково-фантастичні твори часто звертаються до тем і сюжетів, з якими пов'язані найбільш глибокі фобії їх читачів або глядачів. Уважний дослідник, готовий сприймати сучасні фільми або відеоігри під таким кутом зору, може дізнатися про стан сучасного суспільства багато цікавого. Саме так робить Джеймс Кронін, лектор Ланкастерського університету, який написав статтю для онлайн-видання. Кронін звернув увагу на те, що найпопулярніші твори поп-культури, засновані на мотивах з науково-фантастичних творів, звертаються до ситуацій, в яких ключовим моментом сюжету стає наявність або відсутність звуків. Про те, до яких висновків приходить дослідник, ви дізнаєтеся з нашого перекладу цієї статті.
Найпопулярніші на сьогодні фільм і відеогра, що займають верхні рядки у відповідних чартах, це «Тихе місце» (A Quite Place) і Far Cry 5. На перший погляд, між ними мало спільного, проте обидва проекти запозичили з наукової фантастики одну ідею - гіперчутливість до звуків, - на основі якої створили своїх протагоністів, будь то хижі прибульці, що діють у фільмі, або накачані наркотиками зомбі - «ангели», як їх називають у грі. Якщо ми віримо в інозказові можливості наукової фантастики, то в цих деталях укладено важливий підтекст, характерний для нашої перевантаженої соціальними медіа і націленої на комунікацію споживчої культури.
Популярні медіа, створені під впливом або прямо на основі науково-фантастичних сюжетів, вже багато десятиліть допомагають розкривати фобії, що розділяються суспільством в тому чи іншому місці в той чи інший час. Так, допускається, що фільми 1950-х років про вторгнення прибульців є відображенням тривог, властивих епосі холодної війни, з приводу можливого потайного проникнення комуністів або антикомуністичної обробки, а численні монстри, які заповнили кіноекрани в 1980-ті, свідчили про зсув уваги з політичних коментарів на соціальні проблеми, що назрівають.
Випущений Джоном Карпентером 1982 року рімейк фільму «Щось», дія якого розгортається у відрізаному від навколишнього світу, замкнутому співтоваристві, наприклад, може бути зрозумілим меншою мірою як свідчення про параноїдальний страх перед червоними агентами, а більшою - як свідчення про характерне для ранніх вісімдесятих підозріле ставлення до СНІДу і гей-культури. Завдяки науковій фантастиці тривоги і фобії часом виявляються видніше, ніж при спробі розгледіти їх за допомогою більш реалістично налаштованої оптики. Моє власне дослідження присвячене тому, як образи з наукової фантастики можуть бути використані для нав'язливого обговорення і формулювання абстрактних загроз, таких як негативний вплив культури споживання на здоров'я людей.
З урахуванням усього вищесказаного, про що нам може розповісти увагу сучасної наукової фантастики до наявності або відсутності звуків?
Фрагмент гри Far Cry 5
«Тихе місце» і відсутність голосу
У фільмі Джона Красінскі «Тихе місце» мати і батько повинні захистити своїх маленьких дітей у мовчазному і безлюдному світі, що виник після вторгнення прибульців. Багаторічне мовчання, що нависає над життям кожного члена сім'ї протягом усього фільму, може бути зрозуміле як коментар до динаміки сімейних відносин, до того, як часто в сучасних сім'ях певні речі залишаються невисказаними, пригніченими.
Але «Тихе місце» містить ще одне, можливо, більш важливе, послання, пов'язане з суспільним занепокоєнням з приводу наростаючої практики публічних висловлювань на раніше закриті теми. За сюжетом фільму, виживання людей залежить від їхнього вміння зберігати повну тишу, оскільки найменший шум може привернути жахливих істот, яких неможливо зупинити і які переслідують свою жертву з нерозбірливою агресивністю і чуйною реакцією на будь-який звук.
Багатьом вже доводилося висловлюватися на тему про те, як культурні традиції та робочі умови здатні сприяти систематичному утиску людей, а патріархальна обстановка примушує жертв до мовчання або санкціонує жорстоку реакцію проти тих, хто готовий говорити вголос про те, про що всі мовчать.
Було б неправильно не розглянути цю алегорію, пропоновану фільмом, яка, можливо, також пов'язана із занепокоєнням суспільства з приводу спостережуваної «гіперчутливості» і онлайн-культури бездушного цькування.
В епоху «культури цькування» в соціальних медіа багато хто живе в постійному страху привернути до себе орлиний погляд обурених організаторів публічного шельмування.
Багатьом вже довелося побувати об'єктами цькування за свої проступки. Згадайте випадок Джастін Сакко, яка невдало пожартувала в твіттері щодо Африки і СНІДу і в результаті втратила роботу. Або історія Ліндсі Стоун, соціальної працівниці з США, чиє життя було зруйноване після того, як у відкритий доступ потрапила приватна фотографія, яка зафіксувала, як Ліндсі на Арлінгтонському кладовищі під Вашингтоном робить непристойний жест на тлі оголошення, що закликає відвідувачів з повагою ставитися до військового меморіалу. У соцмережах її звинуватили в неповазі до пам'яті полеглих.
Як стверджує письменниця Енджела Негл, цькування в соцмережах потенційно здатне «знищити вашу репутацію, вашу роботу або життя» - і неважливо, наскільки незначним був допущений вами промах або якими добрими намірами при цьому ви керувалися.
Фрагмент гри Far Cry 5