Американські хіміки розробили нове покриття для харчової тари, завдяки якому рідини на зразок меду або кетчупу можна буде витягувати з пляшки повністю, до останньої краплі. Опис технології створення покриття опубліковано в журналі.
Основою покриття є суміш бджолиного і пальмового (карнаубського) воску в розчиннику, яку наносять на оброблювану тару за допомогою розпилювача. Після висихання на поверхні утворюються шорстка мікроструктура, завдяки якій площа зіткнення між краплею і стінками зводиться до мінімуму. Поряд з гідрофобністю самого воску це дає дуже малу енергію змочування, в результаті краплі рідини рухаються по такій поверхні набагато швидше, ніж до обробки.
Подібний підхід - використання водовідштовхувальної речовини, якій додатково надається мікротекстура - використовується для створення супергідрофобних поверхонь вже досить давно. За допомогою такого підходу, наприклад, можна змусити краплі кондесату самостійно зістрибувати з охолоджувальних трубок, що істотно покращує теплообмін у холодильних установках.
Зараз вже існують і харчові супергідрофобні поверхні. Один з найбільш відомих прикладів - поверхня LiquiGlide, представлена в 2012 році вихідцями з Массачусетського технологічного інституту. Однак, для створення мікроструктури у LiquiGlide використовується досить складний і витратний метод фотолітографії: спочатку створюється «вафельна» текстура, а потім вона заповнюється гідрофобною олією (наприклад, силіконовою).
Творці нового матеріалу підкреслюють, що він був розроблений спеціально для харчової тари і не просто безпечний при контакті з їжею, але і сам може бути їстівний. «Нам не відомі інші супергідрофобні матеріали, які були б зроблені зі схвалених FDA їстівних матеріалів за допомогою простого, недорогого і масштабованого одностадійного процесу», - пишуть автори в статті.