Кліматологи оцінили частоту, тривалість і інтенсивність періодів аномальної спеки в світовому океані за останні 90 років і виявили, що в середньому всі ці показники за століття помітно зросли. Це зростання можна однозначно пов'язати з процесами глобальної зміни клімату і надалі воно може згубно позначитися на стані морських екосистем, пишуть вчені в статті в.
Один з наслідків глобальних кліматичних змін на Землі - збільшення тривалості і частоти періодів аномальної спеки. Аномальна спека характеризується перевищенням на кілька градусів характерної для даного регіону середньої максимальної річної температури, яке відбувається протягом декількох днів поспіль. Якщо середня кількість і температура таких днів в якійсь області зростає рік від року, це може виявитися критичним для природних екосистем, що, в свою чергу, призводить і до несприятливих соціально-економічних наслідків. Характерні ці періоди не тільки для температури повітря в атмосфері, але і для температури води в океані, що робить згубний вплив, наприклад, на колонії морських водоростей і коралів, призводячи до скорочення їх чисельності і знецінення. Проте систематичного дослідження впливу кліматичних змін на періоди аномального перегріву води в океані досі проведено не було.
Щоб пов'язати кліматичні зміни, що відбулися за останні десятиліття, з аномально високою температурою води на поверхні океану, група кліматологів з Канади, Австралії, Великобританії і США під керівництвом Еріка Олівера (Eric C.J. Oliver) вивчила, як у світовому океані за останні 90 років (з 1925 по 2016 рік) в середньому змінювалася частота і тривалість періодів аномальної спеки. Для цього вчені проаналізували дані про температуру поверхні моря, отримані з точністю від 1 до 4 градусів за результатами супутникових спостережень з 1982 по 2016 рік, а також за допомогою безпосередніх точкових вимірювань у попередні роки.
Виявилося, що за досліджений період в середньому по планеті частота періодів аномально високої температури в океані збільшилася на 34 відсотки, а їх тривалість - на 17 відсотків. Обидва ці фактори призвели до того, що загальна кількість спекотних днів в океані зросла більш, ніж у півтора рази - відразу на 53 відсотки.
Особливо тривалі періоди аномальної спеки високої температури виявилися характерними для екваторіальної зони Тихого океану на захід від узбережжя Південної Америки, тобто тієї зони, в якій активізується Ель-Ніньо. При цьому через тривалість цих періодів і їх жорстку прив'язку до глобальних і тривалих змін напрямків поверхневих океанських течій, ця область виявилася однією з небагатьох, для якої частота і температура періодів спеки зменшилися за останні 30 років. Наприклад, зараз у середньому для цього регіону характерно менше одного спекотного періоду на рік. Крім того, вчені помітили, що до 1982 року частота аномально спекотних періодів хоч і зростала, але робила це значно повільніше, ніж в останні 35 років.
Автори роботи відзначають, що навіть в останні роки можна було помітити міграцію деяких риб та інших морських тварин саме в результаті аномально теплої морської води, що сильно позначилося на рибальстві. За словами вчених, отримані ними дані однозначно корелюють з підвищенням середньої температури поверхні світового океану, і їх можна буде використовувати для прогнозування подальшого збільшення тривалості і частоти періодів спеки в океані.
Більшість досліджень, які намагаються пов'язати глобальні кліматичні зміни з імовірністю аномально спекотної погоди, присвячено вивченню температури повітря. Наприклад, нещодавно вчені показали, що навіть при найсприятливішому для людини сценарії розвитку клімату в найближчі сто років у більшості європейських міст значно збільшиться кількість аномально спекотних днів, при цьому їх максимальна температура може зрости на 7 градусів. Одним з механізмів підвищення частоти та інтенсивності спекотних днів при цьому вважається зміщення висотних струменевих потоків в атмосфері.