Американські дослідники виявили мікрочастинки пластику в ґрунтових водах - одному з найбільших джерел питної води, повідомляється в журналі концентрація частинок доходила до 15 на літр. Крім пластику вчені знайшли у воді хімічні забруднення, які, мабуть, потрапляли у воду з відстійників для очищення стічних вод.
Щороку людство виробляє близько 400 мільйонів тонн пластику, близько 80 відсотків якого викидається. Частина пластикових відходів перетворюється на мікрочастинки (розміром менше п'яти міліметрів), які забруднюють грунт, воду, в тому числі водопровідну, і навіть полярні льодовики. Мікрочастинки пластику вже знаходили в кухонній солі, пиві та організмах морських тварин. У воду мікропластик потрапляє не тільки з відходів, що розпадаються, а й зі стічних вод (наприклад, мікроволокна пластику утворюються при прання синтетичних тканин), і з атмосфери. Мікрочастинки пластику небезпечні тим, що вони можуть накопичувати токсичні забруднення, а потрапляючи в організм тварин або людей, виділяти їх, викликаючи захворювання.
За оцінками дослідників, приблизно чверть питної води по всьому світу береться з карстових підземних вод. Американські екологи під керівництвом Семюеля Панно (Samuel V. Panno) з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні вирішили оцінити в них кількість мікропластику. Карстові резервуари не герметичні, в них потрапляє дощова вода, а з нею різного роду забруднення. Дослідники припустили, що їх може забруднювати і вода з відстійників, рідкі добрива з полів, дорожні реагенти, в яких можуть опинитися мікрочастинки пластику.
Щоб це з'ясувати, автори взяли проби води з двох карстових резервуарів на південному заході і північному заході штату Іллінойс. Один з них знаходиться на плато Салем, велика частина якого зайнята сільськогосподарськими угіддями. Тут же знаходяться приватні житлові будинки, багато з них з власними відстійниками. Карстові води поповнюються численними джерелами. Дослідники взяли проби в шести з них. Інший резервуар знаходиться області Дрифтлес (Driftless Area). Близько 30 відсотків цієї області займають поля, де вирощують сільськогосподарські культури, і ще 40 відсотків віддані під пасовища.
Дослідники взяли проби води з шести місць на плато Салем і з одинадцяти в області Дрифтлес, і проаналізували їх на наявність мікрочастинок пластику і хімічних забруднень. Вони опинилися в 16 з 17 зразків води, а їх кількість коливалася від 6,4 до 15,2 мікрочастинок на літр. Частинок поліетилену у воді було найбільше - 20 відсотків. Також дослідники виявили в пробах підвищений вміст іонів хлору, фосфорної кислоти та антибактеріальної речовини триклозану.
Автори припускають, що джерелами мікропластику були відстійники поруч із житловими будинками. Це підтверджувалося і наявністю хімічних забруднень, наприклад триклозану, який додають у багато чистячих і миючих засобів. «Уявіть, скільки поліефірних мікроволокон потрапляє у відстійник тільки після одного прання», - говорить один з авторів дослідження Джон Скотт (John Scott) з Іллінойського центру екологічно чистих технологій (Illinois Sustainable Technology Center). "І потім подумайте про можливість витоку цієї рідини в підземні ґрунтові води. Особливо туди, де підземні води так легко взаємодіють з поверхневими ".
Уряди деяких країн вже настільки переймалися проблемами пластикового сміття, що стали забороняти його використання. Так, влада Нової Зеландії оголосила в серпні минулого року, що заборонить використання одноразових пластикових пакетів. А європейські парламентарі заборонили використання в ЄС деяких одноразових пластикових предметів - склянок, столових приладів і тарілок.