Джон Шекспір, батько Вільяма Шекспіра, в 1570-х - початку 1580-х років зазнавав переслідувань з боку інформаторів, які звинувачували його в несплаті великих штрафів на користь корони. Через ці вимоги майно і ділова репутація Джона Шекспіра довгий час перебували під загрозою. Нові обставини, пише газета The Guardian, відкрилися завдяки зусиллям Гліна Перрі (Glyn Parry), професора Університету Роухемптона. Перрі вдалося знайти в Національному архіві Великобританії 21 раніше невідомий документ, що стосується батька великого драматурга.
Джон Шекспір (помер у 1601 році), з 1551 року житель Стратфорда-на-Ейвоні, оволодів поважним ремеслом рукавичника (тобто пройшов повний курс навчання як підмайстер'я, вступив у гільдію і відкрив власну майстерню), а також торгував різною сільськогосподарською продукцією, насамперед шкірами і вовною. З 1556 року його ім'я регулярно зустрічається в документах міської корпорації - ставши спочатку одним з двох «контролерів еля», через два роки Джон Шекспір склав присягу як констебль, пізніше став членом міського муніципалітету, з 1561 року виконував обов'язки одного з двох скарбників міста, 1565 року увійшов до числа чотирьох олдерменів Стратфорда, а 1568 року досяг піку своєї кар'єри - був обраний бейліфом, головою міської корпорації, терміном на один рік. Відомо, що, ставши бейліфом, він збирався клопотати про присвоєння йому фамільного герба. Його старшому синові, майбутньому драматургу і поетові Вільяму Шекспіру в той час було чотири роки.
Надалі, однак, справи Джона Шекспіра похитнулися, і досі вчені не знали, чим це пояснити. Наступного року батько Шекспіра не був переобраний бейліфом, і хоча міська корпорація ще кілька років вдавалася до його послуг, з 1576 року Джон перестав відвідувати її засідання і в 1586 році, заднім числом, був виключений з числа її членів. З 1578 року батько Шекспіра розпродавав землі, що належали його родині, - мабуть, він гостро потребував готівки. У 1569-72 роках Джон зазнавав переслідування з боку інформаторів за участь у незаконних оборудках з вовною і незаконне заняття лихварством. Відомі досі документи свідчили, що 1573 року Джону вдалося залагодити розбіжності в судовому порядку.
Обізнанцями (common informers) на той час називали професійних сутяг, які доносили на тих, хто ухилявся від виплати штрафів та інших грошових стягнень на користь корони; інформатор подавав проти порушника позов і, в разі виграшу, міг претендувати на половину стягнутої суми або стягнутого майна боржника. Корона використовувала мережу інформаторів по всій країні для зміцнення законності, але на місцях інформаторів ненавиділи за корумпованість, жадібність і нерозбірливість у засобах.
Ім'я Джона Шекспіра згадується в числі оштрафованих за неявку до суду Королівської лави для надання доказів своєї лояльності короні (1580) і серед тих, хто ухилявся від відвідування церковних служб (1591). Подібні відомості одних вчених наводили на думку про те, що Джон Шекспір був таємним католиком, який не бажав брати участь в англіканських богослужіннях; інші вважали, що він не з'являвся в церкві з побоювання отримати повістку до суду.
За всю історію пошуку відомостей, пов'язаних з батьком Вільяма Шекспіра, вченим вдалося знайти всього 15 документів XVI століття. Професор Перрі вирішив продовжити пошуки в тій частині Національного архіву, яка зберігається в Чеширських соляних шахтах. Йдеться про мало затребуваних і значною мірою не вивчених архівних документах, складених у підземних сховищах, де низька температура і відсутність вологості сприяють збереженню паперів.
Починаючи з травня 2018 року професор Перрі вивчив вміст понад 100 ящиків, в кожному з яких зберігалося від 100 до 1000 документів, і знайшов 21 документ, раніше невідомий дослідникам. Виявилося, що 1573 року Джону Шекспіру не вдалося задовольнити інтерес інформаторів до свого майна, і вони продовжували переслідувати його аж до 1583 року. За цей час проти Джона було виписано два десятки позовних заяв на різні суми, в тому числі на велику суму в 132 фунта стерлінгів (близько 20 тисяч фунтів у сучасних грошах). Весь цей час майну Джона Шекспіра загрожувала небезпека, а його кредит і ділова репутація були підірвані.
Професор Перрі вважає, що ці події справили незгладиме враження на Вільяма Шекспіра, якому в 1583 році було вже 19 років. Корумпована система обізнаності, заохочувана короною, на думку вченого, повинна була зміцнити республіканські ідеї, вичитані юним Шекспіром з таких античних авторів, як Овідій, Горацій, Тіт Лівій і Тацит, яких він читав у Стратфордській граматичній школі. "Вільям Шекспір вивчав у класі те ж, що переживав вдома - під владою монарха аморальним людям відкрита дорога до процвітання. У його творах відчувається пристрасть до чесності і справедливості на шкоду суворому дотриманню букви закону ", - розповів Перрі кореспонденту The Guardian. Перрі не сумнівається, що подальші пошуки в Чеширських соляних шахтах дозволять знайти нові історичні документи, що мають відношення до сім'ї Шекспірів.
Знахідки, зроблені професором Перрі, мають виключно важливе значення для сучасного шекспіроведення, оскільки основна частина історичних документів, на яких базується наше знання про Шекспіра і його епоху, була виявлена в різних архівах ще в першій половині ХХ століття. Відтоді відкриття стали рідкістю. Зокрема, досі ми нічого не знаємо про так звані «темні роки» в біографії драматурга (1585-1592), про які не збереглося жодних документальних свідчень. Тим часом це були ключові роки в долі Вільяма Шекспіра - саме в цей період він, з невідомих нам сьогодні причин, покинув Стратфорд і перебрався в Лондон, де почав грати в нещодавно відкритих комерційних театрах і складати п'єси.
Нові документи, можливо, проллють світло і на цей період - зокрема, професор Перрі в даний час працює над біографією Шекспіра, що охоплює час від його народження до 1592 року. Перрі вже передав свої знахідки в публічний онлайн-архів Shakespeare Documented, де зберігаються цифрові копії документів (раніше їх було 90), пов'язаних з ім'ям Вільяма Шекспіра. У 2017 році ЮНЕСКО внесла цей архів до свого Списку світової спадщини.