Не дарма кажуть: шляхи Господні несповідні. Як часто ми очікуємо від життя одне, а доля нам посилає зовсім інше. І хто його знає, який Божий промисел в тому ув'язнений...
ДУШОГУБЕЦЬ
Одного разу в штаті Техас Роні Блеквіл скоїв тяжкий злочин. Мало того що вбив свого господаря, у якого знімав кімнатку, так ще відрубав йому голову і спалахнув живіт. Але і цього йому здалося мало. Він накинувся на 14-річну дочку домовласника, зґвалтував її, а потім задушив. Вина Блеквіла була повністю доведена, і суд присяжних одноголосно проголосував за вищу міру покарання.
Роні, скориставшись своїм правом запросити п'ятьох людей на страту, оголосив по Інтернету аукціон: хто більше дасть за запрошення подивитися на екзекуцію «невинного». Стартова ціна була встановлена в 100 доларів. «Запрошення» зрештою розійшлися по 1 500 доларів кожен. Гроші призначалися самотній матері Роні. Сам він ріс без батька і до ув'язнення працював штукатуром у будівельній фірмі.
НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ
Поки суд та справа, дружина губернатора штату Сьюзан, заручившись підтримкою громадських організацій, стала домагатися заміни смертної кари на довічне ув'язнення. За законом його міг дозволити лише сам губернатор - Рік Перрі.
- Як ти не розумієш? - вмовляла Сьюзан дружина. Бідному хлопчикові лише 21 рік. Так, він зробив страшний вчинок, але ми повинні бути милосердні.
Губернатор заперечував: мовляв, страта Роні послужить уроком для тих молодих людей, які ні в гріш не ставлять людське життя. На його тверде переконання, вбивця повинен відповісти за злочин за всією суворістю закону. Але Сьюзан, будучи донькою священика, продовжувала благати чоловіка виявити християнське співчуття.
- Якщо страта коштує 3 мільйона 200 тисяч, то витрати на утримання засудженого з довічним терміном обходяться платникам податків на два мільйони дорожче, - заперечував Рік Перрі.
- Як ти можеш розглядати людське життя крізь призму зневажливого металу! - вигукнула Сьюзан. - Не бери поганий приклад з твого попередника Джорджа Буша. Хоч він і вибився в президенти, але його шлях на олімп був устелений трупами!
Дійсно, як свідчить статистика, коли Джорж Буш був губернатором Техасу, протягом декількох років на частку штату припадала третина страт у країні. А 2000 року майбутній президент побив усі рекорди - з 85 страт у США 41 припала на Техас. Це найбільше число екзекуцій, здійснених з початку століття в одному штаті всього за рік.
Не помилувавши за час свого правління жодного засудженого, Джордж Буш вшанував особистою присутністю 17 страт. При цьому його анітрохи не бентежив той факт, що Національний центр досліджень, використовуючи аналізи ДНК, проаналізував усі судові процеси в країні і дійшов висновку, що в 4,5% випадків американське правосуддя засуджує на смерть невинних.
Однак, незважаючи на ці оприлюднені дані, середньостатистичний громадянин США продовжує вірити, що смертна кара - справедлива міра покарання. Крім того, більшість пересічних американців не бажає платити податки на утримання довічно ув'язнених. Саме на це в суперечці з дружиною насамперед і посилався Рік Перрі.
НЕВДАЧА ЗА НЕВДАЧЕЮ
Настав день страти. Як на гріх, він збігся з днем народження дружини губернатора. Того ранку вона піднялася о шостій годині і відразу випалила чоловікові цілу тираду, з якої випливало, що вона їде до Флориди до батьків, щоб там відзначити свій ювілей, тому що не бажає залишатися там, де страчують людей. Що стосується подарунків, то не потрібно їй нічого, крім одного: щоб помилували заблукалого хлопчика. До речі, до страти Роні у в'язниці «Фортстар» залишалося 2 години.
Перед таким шантажем Перрі не міг встояти. Так, якщо жінка чогось дуже хоче, вона цього завжди доб'ється! Покликавши свого помічника Готфріда, він наказав повідомити начальнику в'язниці, що Роні помилуваний. Що стосується документів, губернатор наказав негайно підготувати їх на підпис. Сьюзан на радощах навіть сплакнула.
Але фортуна того ранку була не на боці Роні Блеквіла. Через деякий час помічник губернатора повернувся з неприємною звісткою: після вчорашнього торнадо телефонний зв'язок не працює в усьому окрузі, і відновлять його в кращому випадку до 9 години ранку наступного дня. Крім того, обірвана лінія електропередачі, і не можна послати у в'язницю електронне повідомлення.
Що стосується мобільного зв'язку, так у начальника в'язниці стільниковий чомусь не відповідає. Як з'ясувалося пізніше, він був розряджений. Похмуро вислухавши ці повідомлення, губернатор наказав Готфріду брати машину і їхати у в'язницю.
Приблизно о 6 годині 40 хвилин до кімнати увійшов ще один помічник губернатора з доповіддю: через сильний туман Готфрід врізався в дерево і розбився. У несвідомому стані його доставили додому і вже викликали лікаря по стільниковому зв'язку. Тоді у в'язницю поїхав другий помічник губернатора. В принципі він повинен був встигнути - навіть в тумані 30 миль по автостраді на спортивному автомобілі - суща дрібниця.
Однак дорогою у помічника стався розлад шлунка, і той втратив через це кілька дорогоцінних хвилин. Мало того, в метушні ніхто не подивився, скільки бензину в баку, а пального, як на зло, виявилося недостатньо. Тож за десять хвилин до страти машина безпорадно зупинилася на пустельній дорозі.
Ситуація була критичною. У цей час у в'язниці «Фортстар» із засудженим уже розмовляв священик. Тоді помічник губернатора помчав у в'язницю бігом. За три хвилини до страти він був уже біля входу.
- У мене термінова справа! Я з листом від губернатора, - крикнув він охоронцю, але той, здавалося, цілу вічність возився із замком. Тим часом засудженого вже прив'язали гумовими джгутами до ліжка.
Однак помічник буквально за хвилину до страти встиг потрапити в кабінет начальника в'язниці. Той вислухав його і простягнув руку за листом про помилування.
На жаль, його не виявилося - воно залишилося у пораненого Готфріда. Тоді головний тюремник розсудив: раз у прибулого немає листа, стало бути, він не має права відкладати страту, інакше сам стає злочинцем, порушивши рішення суду штату. Крім того, він прекрасно знав, що новий губернатор дотримувався щодо страт тієї ж думки, що і його попередник Джордж Буш.
ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІЯ
Через хвилину, рівно о восьмій, як того і вимагав протокол, лікар ввів ін'єкцію у вену Роні - комбінацію трьох речовин: тіопентала натрію, павулона і хлориду калію. Перший викликає втрату свідомості, другий припиняє роботу легенів, третій призводить до зупинки серця. При цьому зовні процедура страти нагадує введення в лікарні знеболюючого препарату загального призначення.
Як показує практика, такий, здавалося б, щадний спосіб страти тим не менш далеко не такий бездоганний. Якщо при введенні ін'єкції засуджений прийметься чинити опір, отрута може потрапити в артерію або м'язову тканину і завдати сильного болю. До того ж якщо пропорції компонентів ін'єкції будуть складені неправильно, то вони почнуть взаємодіяти між собою раніше, ніж належить.
Це загрожує передчасним загустінням суміші, внаслідок чого швидко закупорюються вени, і тоді смерть настає повільно. Якщо павулон не чинить анестезуючої дії відразу, людина може відчути задуху у зв'язку з настанням паралічу легенів.
Коли до Роні стратили якогось злочинця на ім'я Реймонд Лендрі, то, за свідченням очевидців, страта пройшла далеко не так бездоганно, як хотілося б. По-перше, порвалася трубка, по якій в голку надходила отрута. По-друге, смерть Лендрі настала тільки через 17 хвилин після введення суміші. Тому перед смертю Реймонд сильно мучився.
Через дві хвилини після того, як лікар ввів Роні у вену отруту, до в'язниці підскочила ще одна машина від губернатора. Радник глави штату доставив забутий лист. На жаль - було занадто пізно. Незважаючи на всі свої старання, губернатору Ріку Перрі так і не вдалося ні на хвилину продовжити життя злочинця. Таке враження, ніби якась вища сила була спочатку проти того, щоб Роні Блеквіл уникнув невідворотного покарання. Швидше за все, в тому полягав якийсь Божий промисел, непідвладний простим смертним...