Жвавою вулицею йшла Жінка. Щось невловиме вигідно виділяло її з натовпу.
У чому полягала відмінність, вгадати було важко. Якби вона була юною, можна було б сказати про привабливість юності. Вона ж була в тому віці, коли дівоча юність вже закінчилася, а жіноча осінь ще була далеко. При цьому тіло її було сильним і одночасно гнучким, це відчувалося в її жестах і походці. На обличчі був той вираз мрійливості і гарного настрою, який привертає до себе оточуючих як магніт. З нею хотілося заговорити. А коли розмова розгорталася повновагою річкою, хотілося потайки доторкнутися до плеча або руки, щоб внутрішнє світло, що живе в ній, зазирнуло і в життя співрозмовника.
Вона була чарівна і в той же час тримала дистанцію, вона була розумна, але при цьому цілком могла допустити і пробачити собі помилку, вона була красивою, але бувало, що дозволяла собі бути без макіяжу, при цьому чоловіки завжди готові були відгукнутися на її жіночий заклик. Дивним чином земне сполучалося в ній з повітряністю ефіру. Що вона робила, щоб бути такою? Відомо тільки одне, що всі про неї говорили, що вона справжня Жінка.
Іноді я заглядала в її очі, наповнені думками, почуттями, образами і розуміла, що вона вміє робити - вона вміє жити по-особливому, вміє надихати себе та інших. Після спілкування з нею приходив гарний настрій без жодної причини, а окремим особистостям хотілося досягти неможливого, наприклад, підкорити Еверест.
Кажуть, що жінки істоти дурні. І справді, хто чув про жіночу логіку? Скажи таке, і чоловіки почнуть сміятися. Бабине нерозумно, хто цього не знає?! Вона не була бабою і мислила охоче і часто. Це визнавали навіть чоловіки. А іноді в особливі моменти в ній проявлялася вікова мудрість всього жіночого роду.
Кажуть, що жінки істоти безвідповідальні. На побачення запізнюються, рішення змінюють мало не за п'ять хвилин, суперечать самі собі. Сподіватися на них не доводиться, слова не тримають. Про цю Жінку не можна було таке сказати. З першого її слова ставало зрозуміло, що вона до своєї обіцянки ставиться дуже серйозно. Якщо вона обіцяла прийти, вона приходила. Якщо вона обіцяла зробити, вона виконувала обіцяне. Як бренд її відповідальності була затишна чистота в її маленькій квартирці.
Кажуть, що жінки істоти сьогочасні. Добре їй зараз, а що буде далі - хоч трава не рости. Стрікозами літають по життю і про завтрашній день не думають. Про те, щоб вчити себе чогось нового навіть не мислять. Мені ж по секрету ця Жінка зізналася, що над собою трудиться кожен день. Щодня вона перевіряє себе: чи гідно вона прожила цей день, чи змогла вона сьогодні відповідати цьому головному імені в її житті - Жінка? Чи не переступила вона межу, за якою втратить вона цю нагороду - ім'я «Жінка»? Чи вона робить те, що зробила б справжня Жінка? Чи говорить, поводиться, чи створює навколо себе все, що могла б створити справжня Жінка?
Кажуть, що жінки істоти боязкі і безпорадні. Можливо, це вірно для бабини.
Її впевненість і спокій були в русі рук і в диханні, в мовчазній усміхненості і вмінні прораховувати ситуацію. Ні в кого не виникло б сумнівів у її самовладанні в будь-яких складних життєвих ситуаціях. Їй віддавали найскладніші ділянки роботи. Жіноча сила відчувалася в ній надзвичайно. Ця жіноча сила вселяла легку заздрість оточуючим. «У тебе все добре», - говорили їй, не замислюючись про справжній стан речей. Але запитай цих людей, чи не мужик вона в спідниці, вони покрутили б біля скроні.
Кажуть, що жінки не люблять сильних чоловічих рішень. Їм треба пом'якше, поніжніше, щоб без бійок, без війни і без необхідності вживати жорстких заходів до винуватців подій. Може бути і так. Тільки ця Жінка вміла гіркоту жорсткого рішення проковтнути так, немов вона це робила щодня. Втім, вона дійсно щодня приймала рішення. Вона командувала армією своїх емоцій і почуттів, як великий головнокомандувач. Щодня вона вирішувала для себе яке почуття або емоцію вона не випустить у життя, а який подарує багато годин і днів. Вона вирішувала долі оточуючих її людей: якій людині вона сьогодні приділить свою увагу і підтримку, а кого вдарить неувагою або навіть позбавить назавжди свого тепла і любові. Непрості рішення, що мають великі наслідки для людей.
Кажуть, що жінки базікають про порожнє без замовку. З нею хотілося розмовляти, тому що її підказки і слова давали новий погляд на ситуацію. Вона підказувала прості дії легкими словами, які разом відкривали нові можливості. А для того, щоб співрозмовнику було легко погодитися з її словами, вона була по-жіночому м'якою і обтічуваною, доносячи свою думку до людини. Люди думали, що це вони самі додумалися до цього! І треба було бути дуже уважним, щоб зрозуміти, хто автор потрібної їм думки.
У неї була дитина і обожнювання коханого чоловіка. Як легко і просто вона знаходила спільну мову з усіма ними, здружувала планету чоловіка і планету дитини. Чоловік і дитина слухалися її і готові були виконати найменшу її примху, тільки примх у ній не було. Була любляча турбота, строгість матусі і пристрасний магнетизм Жінки. Іноді мені здавалося, що в усьому винен її голос. Він був переливчастий і одночасно м'який так, що хотілося слухати її, не вдумуючись у слова.
Її стосунки з коханим чоловіком для мене була повна загадка. Вона не боялася його втратити, але боялася не створити для нього маленьке свято кожен день. Вона не дозволяла йому говорити собі грубощів, але при цьому дозволяла затримуватися на роботі допізна або фліртувати з дівчатами. Вона могла обхаджувати його як центр всесвіту, але ніколи б не затрималася б ні секунди біля нього, якби він перестав бути Чоловіком. Вона не говорила «мій» чоловік, вона говорила, що він - Чоловік.
Іноді здавалося, що дитиною вона не займається. Але це було помилкове враження. Вона як скульптор уважно відсікала все непотрібне, не втручаючись у природний порив дитини пізнавати світ і розвиватися. Вона розмовляла з ним на рівних, але непомітно верховодила як турботлива матуся, вкладала в голову потрібні думки.
Але важливіше не це, важливіше інше. Вона вміла бути музою для людей. Вона вміла так подивитися на співрозмовника, так обійняти його своїм голосом і промовою, що співрозмовник відстоював душею. А потім якимось незрозумілим чином співрозмовник згадував про свої дрібні успіхи і радості. І до кінця розмови він раптом розумів, що у нього все добре, а попереду його чекають цікаві подвиги, які він точно зробить. У цих подвигах він гарантовано буде переможцем. Він навіть знав, кому присвятить свою перемогу: звичайно, їй, люблячій Жінці.