Інфантильна поведінка - поведінка дитини.
З віком людина зазвичай набуває все більше і більше досвіду і краще орієнтується в житті, але її психологія далеко не завжди розвивається настільки ж успішно. Подорослішавши у фізіологічному сенсі, можна залишитися немовлям в психологічному відношенні. Наприклад, багато людей з року в рік дотримуються звичних схем поведінки, які мало чим відрізняються від поведінки дитини. Ображають і ображаються, дражнять і соромляться, звинувачують і примхують, сперечаються, з піною біля рота доводять свою правоту, штовхаються, мстяться, виправдовуються, тікають від відповідальності тощо.
Сам по собі фізіологічний розвиток ніяк не гарантує дорослішання в такій виключно важливій сфері нашого життя, як емоції, почуття і бажання. Багато дорослих і навіть вже дуже самостійні люди сердяться на зауваження і вимоги своїх літніх батьків точно так само, як у дитинстві і отроцтві. Часто у дорослих людей зберігається схильність до інфантильних реакцій не тільки в спілкуванні з батьками, але і з оточуючими їх людьми. І якщо їх критикують, то такі люди переживають ті ж емоції, що і в дитинстві, коли отримували догани. Серед дорослих людей є і ті, хто як і раніше залежать від похвал оточуючих. Хтось як і багато років тому егоцентричний, несамостійний, позбавлений почуття реальності.