Батьки повинні розуміти, що кишенькові гроші - не нагорода за хорошу поведінку і навчання і не плата за допомогу по дому. Це один з прийомів виховання, який має чітку мету - навчити дитину поводитися з грошима і правильно їх витрачати.
Ці гроші дитина може використовувати на власний розсуд, не звітуючи перед батьками, адже суворий контроль над витратами з їхнього боку позбавляє володіння кишеньковими грошима сенсу.
Наявність у дитини кишенькових грошей створює для неї можливість самостійно приймати рішення про необхідність тієї чи іншої покупки. Замість постійних прохань що-небудь купити дитина може сама вибрати предмет, час і місце покупки. Обмеженість суми змушує його визначати пріоритети та аналізувати можливі варіанти витрачання коштів.
Отже, якщо ви вирішуєте видавати своєму синові або дочці кишенькові гроші, ви повинні відповісти для себе на кілька запитань.
З якого віку починати?
Найпоширеніша думка, що починати можна з того моменту, як дитина пішла до школи (6-7 років). Вважається, що в цьому віці діти вже розуміють, що гроші втрачати не можна, їх можна з користю витратити.
Від чого залежить сума, що видається?
Зручніше представити ці міркування в таблиці.
Скільки видавати?
Сума залежатиме, насамперед, від фінансового становища сім'ї та від віку дитини. Навіть якщо ваші можливості не обмежені, поспішати не варто. Починати потрібно з малих сум. Визначте, скільки грошей ваша дитина зможе витратити «з розумом» відповідно до свого віку. Зрозуміло, що запити і потреби дітей постійно зростають разом з ними, тому повинні збільшуватися і кишенькові надходження. Тут можна обговорити, які витрати дитина зможе самостійно оплачувати зі своїх коштів. У міру його дорослішання збільшуйте суму, додаючи до неї витрати на проїзний квиток, шкільні сніданки, канцелярське приладдя. У плані фінансових навичок користі від участі дитини в оплаті власних витрат буде більше.
Як часто давати гроші?
Діти, на відміну від дорослих, по-іншому сприймають час. Календарний місяць для них представляється досить великим терміном. Якщо дитині молодшого віку видавати кишенькові гроші відразу на весь місяць, то напевно вона не зможе ними грамотно розпорядитися. Швидше за все, витратить всю суму в перші ж кілька днів. Він ще не вміє відстежувати стан своїх фінансів. Тому краще керуватися принципом: чим менше вік, тим частіше видавати. Однак дітям старшого віку більш доцільно видавати кишенькові гроші раз на місяць - це підводить їх до усвідомлення такого важливого поняття, як «бюджет».
Як контролювати?
Якщо ви жорстко встановлюєте, що можна купувати на кишенькові гроші, а чого не можна, то вони як інструмент розвитку самостійної навички втрачають сенс. Важливо навчити дитину радитися з вами при виборі лише дорогої покупки, наприклад велосипеда або домашньої техніки. Навіть якщо дитина помиляється, варто ввічливо її переконати, але остаточний вибір залишається за нею. Голос батьків у процесі прийняття дитиною рішення має бути виключно рекомендаційним. Фінансові невдачі - частина науки управління грошима. Тому змиріться з втратами і можливим нераціональним витрачанням коштів на першому етапі - хороші уроки не бувають безкоштовними.
Видаючи кишенькові гроші, батькам варто дотримуватися деяких правил:
- Видача суми повинна бути регулярною і своєчасною. Ігнорування виплати або її відстрочення ведуть до виховання фінансової необов'язковості.
- З самого початку дитина повинна зрозуміти, чому батьки дають їй гроші і які витрати, які раніше несли батьки, їй доведеться покривати зі своїх кишенькових грошей. Тільки не забувайте, що кишенькові гроші - не прожитковий мінімум.
- Позбавлення кишенькових грошей не повинно використовуватися як покарання.
- Не змінюйте правил. Якщо ви з якихось причин змушені піти на скорочення розміру кишенькових коштів, дитині необхідно пояснити обставини, що викликали це урізання, і домогтися у неї розуміння. Всі зміни в правилах виплати кишенькового доходу повинні з дитиною узгоджуватися.
- Не робіть послаблень. Женіть від себе жалість і бажання компенсувати своєму чаду втрачені, занадто швидко або нераціонально витрачені кошти. Це підведе його до думки, що до батьків можна ставитися як до страхової компанії, яка в разі необхідності завжди покриє непередбачені втрати і збитки. Крім того, це похитне основи фінансового виховання, яке з серйозного заняття перетвориться для дитини на гру.