- Не маючи точних даних, люди можуть висловлювати різні думки про виконання вимог і побоювання оцінки. Зрештою необхідно піддати тезу виконання вимог емпіричному тестуванню для того, щоб визначити, чи дійсно випробовувані намагаються підтвердити гіпотези експериментатора.
Один такий тест, особливо доречний для описаних у цій книзі експериментів, перевіряє ефект зброї, дослідження якої Ентоні Лепаж і я провели в 1967 році (докладний опис див. у розділі 3). Це дослідження і кілька наступних експериментів продемонстрували, що одна лише присутність зброї змушує людей проявляти більш сильну порівняно зі звичайною ситуацією агресивність. Як ви могли б, мабуть, припустити, результати даного експерименту викликали суперечливі відгуки, ряд критиків вважали, що результати обумовлювалися головним чином вимогами експериментаторів. З їхньої точки зору, студенти вхопилися за гіпотезу дослідників - що пістолети зроблять їх більш агресивними - і потім намагалися виправдати очікування експериментаторів.
Чарльз Тернер і Ліін Саймоне, які тоді працювали в Університеті штату Юта, Солт-Лейк-Сіті, спробували з'ясувати, наскільки правомірно це заперечення, навмисне змінюючи знання суб'єктів про зацікавленість експериментаторів в їх реакції на зброю (див.: Berkowitz & LePage, 1967; Turner & Simons, 1974).
Поки черговий наївний суб'єкт очікував у приймальному приміщенні лабораторії, інший студент (помічник дослідників) входив до цієї кімнати нібито для того, щоб взяти свої книги, але насправді повідомляв суб'єкту деяку інформацію. Одним з випробовуваних він говорив тільки те, що сам брав участь у дослідженні, залишаючи їх необізнаними. У інших суб'єктів помічник створював середній рівень обізнаності, повідомляючи, що не вірить в легенду експериментатора, а ще одна група отримувала високу ступінь обізнаності - їм говорили, що експериментатор цікавився тим, як вони відреагують на присутність зброї. Потім помічник йшов з приміщення. Входив експериментатор, відводив кожного суб'єкта окремо в лабораторію і розповідав легенду, що використовувалася в первісному експерименті Берковіца - Лепажа: що дослідження присвячене психологічній реакції на стрес. Потім у половини чоловіків у кожній з груп з різним ступенем обізнаності експериментатор створював сильне «побоювання оцінки», повідомляючи їм, що дане дослідження оцінює, наскільки вони добре адаптуються, для того щоб визначити взаємозв'язок між психологічною реакцією і психологічною непристосованістю.
Після того як вся ця інформація повністю повідомлялася, починався передбачуваний «реальний» експеримент. До випробовуваного прикріплювалися електроди, і йому давали завдання, яке треба було вирішити. Він записував відповіді таким чином, щоб «партнер» у сусідній кімнаті зміг їх оцінити. Всі суб'єкти були спровоковані: вони отримували по сім ударів електрикою - негативну оцінку партнера. Як і в оригінальному експерименті, випробовуваного потім відводили в контрольну кімнату з шоковим апаратом. Там він виявляв зброю (імовірно забуту якимось іншим експериментатором) на столі біля пульта з кнопками для електрошоку. Потім кожному випробовуваному показували рішення завдання, запропоноване партнером, і давали можливість покарати партнера, призначивши йому від одного до десяти ударів електрошоком.
Ріс. 13-2. Середнє число ударів шоку дано як функція зацікавленості експериментатора в агресії і рівень існуючого у суб'єктів побоювання оцінки.
Ріс. 13-2 показує середнє число ударів електрошоком, яке завдавав випробовуваний залежно від рівня своєї обізнаності і ступеня побоювання оцінки. Шкала показує, що обидва види змін під час експерименту впливали на агресію випробовуваних. Як і очікувалося, чоловіки, впевнені в тому, що дослідники вивчають їх адаптованість, завдавали партнеру менше ударів. Ще важливіше те, що обізнаність випробовуваного в зацікавленості дослідників їх реакцією на зброю також знижувала їх прагнення піддавати жертву покаранню. Тоді як інтерпретація в дусі виконання вимог експериментатора мала на увазі, що найбільшу кількість ударів завдадуть ті випробовувані, які знали про цілі експерименту, в реальності ця група чоловіків виявилася найменш схильною карати партнера.
Обидва ефекти були, ймовірно, викликані бажаннями випробовуваних здаватися хорошими. Чи припускали вони, що дослідники цікавилися ступенем їх непристосованості та/або їх реакцією на зброю, ці чоловіки, мабуть, вважали, що проявлять психічну ненормальність, якщо будуть надто агресивні. Вони обмежували свою агресію, щоб справити на експериментаторів гарне враження. Висновки очевидні. Нелегко провести хороший лабораторний експеримент. В умовах лабораторії присутні практично всі види психологічних впливів, вони можуть зумовити поведінку випробовуваних і навіть спотворити їх реакцію. Уважний вчений повинен спробувати звести до мінімуму джерела помилок. Значну проблему можуть становити мотиви випробовуваного в експериментальній ситуації. Однак зазначимо, що в основному мотиви, що спотворюють поведінку, працюють проти дослідника агресії. У багатьох прикладах вражаючі результати лабораторних досліджень були отримані саме всупереч обізнаності випробовуваних про інтерес до їх агресивності, а не завдяки їй.
Резюме
Оскільки багато ідей, викладених у цій книзі, ґрунтуються на лабораторних експериментах, у цьому розділі я виклав деякі pro і contra лабораторних досліджень у сфері соціальної психології, і особливо в експериментах, присвячених вивченню агресії. Більшість експериментів в даній області використовували процедуру із застосуванням машини агресії Басса, але застосовувалися й інші методи. Виникає законне питання про те, чи мають щось спільне між собою різні методи вимірювання агресії. Однак, як показує недавній статистичний аналіз результатів досліджень, здебільшого індикатори гіпотетичної лабораторної агресії дійсно відображають силу агресивних тенденцій. Див.