Це не любов до себе. Це закоханість у себе.
Любов хрюшки до себе полягає в тому, щоб наїстися від пуза і лягти в затишну калюжу.
Любов до себе - це не егоїзм. Любов до себе може бути егоїстичною, а може й не бути. Любов - відображення нашої особистості, і якщо людина егоїст, то і його любов до себе буде егоїстична. Строго кажучи, тут правильніше говорити не про любов до себе, а про закоханість у себе. Чарівність собою, поглинутість собою, перебільшення своїх достоїнств - це ознаки закоханості в себе, і така закоханість дійсно досить егоїстична.
Якщо людина думає про оточуючих і піклується про них, то її любов до себе з егоїзмом ніяк не пов'язана, для неї легко і природно любити як себе, так і оточуючих. Сил на це - цілком вистачає. Той, хто любить себе давно і природно, приділяє цьому не дуже багато часу, як і у хорошого садівника доглянутий сад не вимагає занадто великих клопотів. Подбати про себе здоровій і бадьорій людині - нескладно.
Ти прокинулася? Підняла себе милу із задоволенням, вмила себе красиву, пораділа на себе бадьору - і великої потреби щось собі ще робити вже немає. Все вже здорово, вже хочеться зайнятися чимось або кимось іншим: приготувати смачний сніданок собі і домашнім, всіх поцілувати і допомогти зібратися.
Однак реальність така, що ті, хто перейнявся любов'ю до себе, принаймні на перших порах стають більш егоїстичними - просто тому, що основна увага в цьому випадку починає приділятися собі коханому. Собі коханій.
Доповнити любов до себе увагою і турботою до інших - можливо, це нескладно, але це абсолютно окремий напрямок роботи. Любов до інших сама по собі з любові до себе ніяк не випливає і не витікає.
При цьому любов до себе і любов до інших - пов'язані. Той, не любить себе, зазвичай не здатний любити інших. Любов до інших виявляється багатшою і повноціннішою, якщо людина має досвід любові до себе, і навпаки: любов до себе відточується, уточнюється на досвіді любові до інших людей. Можна сказати певніше: тільки навчившись дійсно любити інших людей - свого чоловіка або дружину, своїх дітей, батьків, - тільки в цьому випадку людина починає любити себе не сліпо і не криво, а уважно і розумно.