Казки про Шамбуклі
Деміурги Шамбуклі і Мазáа вели неспішну теологічну суперечку.
- А я кажу, що від людей добром нічого не доб'єшся, - сказав деміург Мазеолог а.
- Ти неправий, - похитав головою Шамбуклі. - Я стверджую, що на людей завжди можна впливати м'яким переконанням.
- Тільки примусом, - стояв на своєму Мазáа.
- Ні-ні, насильство ще ніколи не доводило до добра!
- А хто говорить про насильство? - здивувався Мазáа.
- Ти.
- Я говорив про примус.
- Не бачу різниці.
- А її, за великим рахунком, і немає.
Шамбукли спантеличено заморгав.
- Що...?
- Ну посуди сам. Люди - це ж ті ж худоби, вірно?
- Ні.
- Вірно, Шамбуклі, вірно. На них, як на всяку скотину, можна впливати хорошою палицею. Рано чи пізно вони розуміють, що вибору у них немає, і йдуть куди тобі потрібно.
- Це насильство.
- Правильно. А примус - це коли ти запрягаєш їх у воза, а перед носом вішаєш смачну морквину. Тоді вони думають, що йдуть самі, куди хочуть, за своєю світлою недосяжною метою - а на ділі, це ти їх ведеш. І з куди великим комфортом.
- Ясно. Але люди - не худоба.
- Сперечаємося?
- Сперечаємося.
- Добре... Візьмемо, для прикладу, який-небудь світ.
Деміурги взяли якийсь світ.
- Тепер вибери будь-яке місто.
- Ось цей.
- Дуже добре.
- А тепер спробуй м'яко переконати людей... ну, хоча б плодитися і розмножуватися.
- А вони що, не..?!
- Вони так. Але недостатньо активно.
- Ну добре, я спробую. Зараз я до них звернуся...
- Так? І це ти називаєш свободою вибору? Уяви собі, ти людина, і раптом перед тобою з небес спускається сяюча фігура і починає пропагувати е... природне розмноження. Ти посмієш ослухатися?
- Ти правий, Мазеолог а. А тут якось можна звернутися відразу до всіх, і щоб без чудес?
- Запросто. Тобі пощастило. У цьому світі існує телебачення, і через п'ять хвилин намічається новорічний виступ президента. Можеш втрутитися.
- А ти впевнений, що президент буде не в запису?
- Абсолютно! - Мазáа клацнув пальцями. - Ось і немає ніяких записів, згоріли. Доведеться йому виступати наживо.
- Це насильство...
- Так. Виступ починається, твій хід.
Шамбуклі зітхнув, заворушив губами, і на папірці, що лежить перед Президентом, проступили нові слова. Президент як ні в чому не бувало продовжував промову. Згадав про складну політичну обстановку, поскаржився на нестачу робочих рук у країні, оцінив низький рівень валового доходу. З цього дня, проникливо говорив Президент, всі люди доброї волі повинні посилити свою демографічну свідомість. Державі потрібні нові молоді люди: солдати, робітники, вчені. Діти - наше майбутнє, наша сила, наша гордість і т. д. і т.п.
- І ти думаєш, з цього вийде щось путнє? - скептично скривився Мазáа.
- Подивимося, - невизначено відповів Шамбуклі.
- Добре, подивимося.
Деміурги перестрибнули на рік вперед.
- Щось я не бачу ніяких істотних змін, - сказав Мазáа. - Народжуваність навіть знизилася.
- І президент змінився...
- Угу. Ну гаразд, тепер моя черга?
- Твоя. Починай.
Цього разу новорічна промова президента, насильно відредагована Мазуктою, була зовсім короткою. Президент тільки відкрив рот - і по всьому місту згасло світло.
- Ось так, - посміхнувся Мазáа і відійшов від рубильника. Поки розберуться, поки все запустять заново - не менше двох годин пройде.
- А концерт засмутився Шамбуклі.
- Обійдуться без концерту. Робити їм тепер нічого, світла немає, телевізор не працює... Через дев'ять місяців чекай демографічного вибуху.
- Якось у тебе все занадто просто виходить, - засмутився Шамбуклі.
- А я не ускладнюю.
- І все одно люди - не скоти!
- Посперечаємося ще раз? - посміхнувся Мазáа.