Психогігієна - прикладний напрямок психології здоров'я, в якому розробляються і застосовуються заходи, спрямовані на збереження, підтримання і зміцнення психічного здоров'я людей.
Психогігієна тісно пов'язана з психопрофілактикою, психіатрією, медичною та клінічною психологією, соціологією, соціальною психологією, педагогікою та іншими дисциплінами.
Історія виникнення науки
Історично виникнення психогігієни пов'язують з першим з'їздом психіатрів Росії (1887 р.), на якому видатні вітчизняні психіатри (С. С. Корсаков, І. П. Мережковський, І. О. Сікорський та ін.) звернулися до громадськості з ідеєю розробки програми та створення системи попередження нервових і психічних захворювань.
У повоєнні роки при Всесвітній організації охорони здоров'я був уже створений відділ психічного здоров'я. До кінця ХХ століття психогігієна все більшою мірою стала орієнтуватися на вирішення соціальних та екологічних проблем, які стали надавати істотний вплив на психічне здоров'я.
Важливою метою психогігієни стала допомога, що дозволяє людям уникати впливів, небезпечних для психічного здоров'я, справлятися з труднощами, яких не вдається уникнути. У її завдання входило також виховання гуманного ставлення до людей, які страждають психічними захворюваннями; до людей, що потрапляють у різного роду залежності (алкогольні, лікарські, наркотичні тощо), які перебувають у стресових умовах роботи тощо.
Для ефективного вирішення цих проблем знадобилася глибока взаємодія психогігієни з такими дисциплінами, як вікова і педагогічна психологія, що породило психогігієну для людей різного віку; як психологія праці та навчання, результатом чого стала виробнича і розумова психогігієна; як психологія побуту та сімейного життя, що призвело до появи психогігієна сім'ї, психогігієна статевого життя тощо.
Слід також зазначити, що для вирішення багатьох з цих проблем психогігієна залучає методи психотерапії, психодіагностики та консультативної психології.
Посилання
- Наука психогігієна
- Психогігієна сім "ї