Ф.Є. Василюк (1984), розводячи поняття стрес, фрустрація, конфлікт і криза, обґрунтовує чотири категориальних поля, що відповідають життєвим світам, - вітальність (див. нижче), діяльність, свідомість і воля. На наш погляд, ресурси співволодіння з екстремальними ситуаціями зручно відносити саме до цих категориальних полів. Відповідно, можна розділити і техніки, які часто використовуються в процесі реабілітації та психотерапії - залежно від того, на підтримку яких ресурсів співволодіння вони спрямовані. На підтримку вітальності - інтересу, бажання, активності - спрямовані багато техніки тілесної психотерапії (наприклад, Є.С.Мазур, 2003), техніки фокусування (Ю.Джендлін, 2000). Основна їхня мета - пробудити в людині бажання жити, справлятися з ситуацією, щоб потім спертися на це бажання, інтерес при роботі з психотравмуючими переживаннями. Опора на діяльність при реабілітації передбачає акцент на активність людини в подоланні труднощів, на її прагнення діяти і перемагати. «Спробуй зробити це» - ця техніка часто застосовується не тільки в біхевіоральній психотерапії, але і в когнітивній, арт-терапії, тілесній психотерапії, гештальт-терапії. Нарешті, свідомість включає розуміння того, як і чому я чиню в тій чи іншій ситуації, вибір, узгодження конфліктуючих мотивів. До цього категорійного поля належать деякі техніки психоаналізу, екзистенційної психотерапії, гуманістичної психотерапії. Робота в цьому полі - це спроба усвідомлення того, що емоція, афект, вина, переживання - це деяке явище, що мають свої причини і слідства. Тоді вони перестають застилати все навколо (як, наприклад, явища «вторгнення» спогадів, почуття провини, страх), і можлива подальша реабілітаційна або психотерапевтична робота. Як ілюстрацію можна згадати поширену техніку ситуаційної реконструкції (наприклад, S. Maddi, 1997, 1998) - подія розглядається в розширеній перспективі, розглядаються і аналізуються його причини і можливі слідства, що призводить до переоцінки загрози і негативності самої події, її ролі в житті людини в цілому.
Пошук психологічних ресурсів і опора на ці ресурси, як правило, є ключовим моментом як у саморегуляції (див. нижче), так і при реабілітації в екстремальних умовах. Якщо людина переконана у своїх силах контролювати те, що відбувається, готова активно діяти і долати труднощі і ці переконання залишилися непохитні в екстремальних умовах - їй достатньо спертися на ці психологічні ресурси. Якщо ж (значно частіше) це не так, необхідний кропіткий пошук психологічних ресурсів, які дозволять відновити і зберегти впевненість і самовладання. Існує однак і другий варіант саморегуляції - при опорі не на психологічні ресурси, а через власне екзистенцію. Особистість приймає свою відповідальність за те, що відбувається і те, що трапиться - і ставлення мотиваційно-смислова сфера особистості - саморегуляція звертається. Діючи в екстремальних умовах, всупереч переживанням особистість змінює, формує власні переконання та диспозиції.
ВІТАЛІЗМ (лат. vitalis - живий, життєвий) - течія в біології, що відстоює наявність у представників живого світу особливих нематеріальних факторів, що визначають специфічність цього світу і його якісну відмінність від неживого. Віталізм бере свій початок від стародавнього анімізму. Елементи віталізму містилися у філософському вченні Платона про безсмертну душу, в думці Арістотеля про наявність у живих організмів особливих внутрішніх цільових причин. Найбільш повно система віталізму була викладена німецьким ембріологом Г. Дрішем (кінець 19 - початок 20 ст.). Методологічною основою його віталізму стала «машинна теорія життя». З позицій останньої було важко пояснити розкриті факти регуляції процесів розвитку, здатності окремих клітин на найбільш ранніх стадіях ділення заплідненої яйцеклітини розвиватися до повноцінного організму, явищ регенерації тощо. Механістичні уявлення про природу клітинних поділів і взаємозв'язку клітин у багатоклітинному організмі не дозволяли пояснити сутність процесів регенерації і регуляторний характер процесів розвитку. Ці процеси складали, на переконання Дріша, сутність явищ життя. Але ця сутність визначається, за Дрішем, т. зв. «ентелехією», фактором «що полягає в собі мета». Цей фактор, будучи нематеріальним і чинним поза простором і часом, створює просторову організацію живого, визначає її доцільність. Існування в живому нематеріальних і непізнаваних факторів, що визначають його якісну відмінність від неживого, визнавали й інші представники віталізму. (І. Рейнке, Р. Франсе та ін.). Для віталізму характерна абсолютизація якісної своєрідності живого, заперечення ролі хімічних і фізичних закономірностей у ньому, негативне ставлення до тих біологічних теорій і концепцій, які дають матеріалістичне пояснення явищам життя. Наприклад, Дріш активно виступав проти еволюційної теорії Дарвіна, концепції спадковості Г. Менделя. Вітальні
потреби - потреби, обумовлені біологічним походженням.
Вітальність Я - (Вітальність «Я») різновид самосвідомості: свідомість психофізичної єдності власної особистості.
ЕМОЦІЙНА РЕГУЛЯЦІЯ - стихійне і усвідомлене використання людиною різноманітних прийомів і технологій, що допомагає нормалізувати або налаштувати потрібним чином свій емоційний стан.
Посилання
- smysl.ru