У всіх серйозних організаціях:
- в армії,
- в церкві,
- у солідних урядових установах,
- у великих корпораціях
роками налагоджуються традиції та ритуали, що сприяють підкресленню Вертикалі Влади та особливого місця ФІГУРИ КЕРІВНИКА.
Дбайливо формуються правила і порядки, що забезпечують прийняття влади керівника, підпорядкування його розпорядженням на найнадійнішому - на несвідомому рівні.
Повернемося і до найпростішого:
- Якщо тобі від співробітника щось потрібно, встань і до нього підійди.
Так? Нормально? Можна?
Правильна відповідь: якщо це організація з високою корпоративною культурою, коли авторитет шефа сумніву не піддається, - так, нормально і можна. А якщо у вашому колективі йдуть сутички диких приматів - ні. Або - це дуже спірно. Тому що примати уважно відстежують рівень самоповаги керівника, і при наявності найменшої прогалини б'ють.
Звідси слід: всі правила ввічливості залишаються в силі, але навіть на поведінковому рівні розумний мінімум поваги керівника до самого себе ви повинні тримати. Відповідно до цього мінімуму:
Під час зустрічі ви можете сидіти, коли можна не вставати,
Ви можете тільки пристати, коли можна з-за столу не виходити,
- Тому що ви працюєте!
Щоб зустрітися, ви викличете співробітника до себе, а не підете до нього.
Якщо виклик ординарний, його зробить ваша секретарка, а не ви. Ваш особистий дзвінок або ваша особиста відповідь електронною поштою вказує на особливу увагу, яку ви приділяєте цьому контакту.
Якщо милі колеги вантажать вас проблемами, ви не будете завантажувати собі цим голову, а замість цього доручите розібратися і підсумки вам доповісти.
У мистецтві керівництва це називається «делегування». Якщо ви не будете делегувати, тобто вантажити роботою оточуючих, вантажити роботою, як ішака, будуть вас.
Ваш вибір?
У СПРАВІ КЕРІВНИЦТВА ТА УПРАВЛІННЯ ВСІ ПРАЦЮЮТЬ НА КЕРІВНИКА.