Відтворення (англ. recall, reproduction) - процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація (витяг, retrieval) раніше закріпленого змісту з довготривалої пам'яті і переведення його в короткочасну пам'ять (оперативну).
Відтворення буває:
1) Мимоволі
При мимовільному відтворенні людина не ставить спеціальної мети пригадати що-небудь; воно викликається змістом тієї діяльності, яку людина здійснює в даний момент, хоча вона і не спрямована на відтворення. Мимовільне відтворення може мати не хаотичний, а відносно зв'язковий, виборчий характер. Напрям і зміст відтворення визначається в цьому випадку тими асоціаціями, які утворилися в минулому досвіді людини.
2) Довільним
Довільне відтворення, зване також пригадуванням, складає основу безлічі процедур (методів, методик), що застосовуються при вивченні пам'яті людини, - методів відтворення, в яких випробовуваного просять відтворити повністю або частково, але якомога точніше, той чи інший зміст з минулого досвіду.
Реконструкція матеріалу при відтворенні
Відтворення - активний, «творчий» процес, пов'язаний з перебудовою, реконструкцією, перетворенням відтворюваного, особливо великого за обсягом матеріалу. Реконструкція матеріалу при відтворенні вперше була детально вивчена Ф. Бартлеттом (1932).
Бартлетт встановив, що відтворення являє собою не чисту репродукцію згасаючої в пам'яті інформації, а інтелектуальну реконструкцію, яка:
а) проявляється у відборі головного та відсіві другорядного матеріалу, в узагальненні та привнесенні нового змісту, у зміні послідовності викладу, в різних замінах та спотвореннях відтворюваного матеріалу;
б) залежить від великої кількості факторів, у т. ч. від мотивів, цілей і завдань діяльності, рівня осмислення матеріалу, емоційного ставлення до нього тощо.
О. О. Смирнов (1966) детально проаналізував конкретні форми відступів від справжника, що спостерігаються при відтворенні. Основні з них слідства:
- узагальнення того, що в оригіналі дано в розгорнутій, деталізованій формі;
- конкретизація і деталізація того, що дано в більш загальному і стислому вигляді;
- заміна одного змісту іншим, рівнозначним за змістом;
- переміщення окремих частин;
- об'єднання того, що дано окремо один від одного, і роз'єднання того, що в оригіналі пов'язане між собою;
- доповнення, що виходять за межі оригіналу;
- спотворення сенсового змісту оригіналу.
Як зауважив С.Л. Рубінштейн, подібні трансформації матеріалу за своєю психологічною природою є результатом ненавмисної, але, безумовно, спрямованої роботи думки всередині відтворення.