Найвідоміший у світі дирижабль Hindenburg здійснив свій перший політ у 1936 році. Про його трагічну долю досі пишуть книги і знімають фільми.
«Гінденбург» став вершиною розвитку світового дирижаблебудування і одночасно могильником епохи повітряних суден цього типу. Після знаменитої катастрофи у вантажних і пасажирських перевезеннях дирижаблі назавжди поступилися місцем літакам. У наші дні вони є точно такою ж екзотикою, якими були на початку ХХ століття.
У середині 1930-х на дирижаблі покладали великі надії, особливо в контексті трансконтинентальних перельотів. У ті часи літаки не могли здійснювати безпосадкові перельоти на далекі дистанції, плавання на океанських лайнерах займало багато часу. Дирижаблі були відносно швидкі і дешеві, адже їм доводилося витрачати мало палива або не витрачати його взагалі, якщо вітер був попутним. Дальність польоту була фактично необмеженою, за умови грамотної побудови маршруту з урахуванням троянди вітрів.
Єдиний, але вельми суттєвий мінус полягав у пожежонебезпеці, адже оболонка дирижаблів наповнювалася вибухонебезпечним воднем. Замість останнього можна було використовувати гелій, але в ті часи він проводився тільки в США, і поставки за межі країни влада Штатів законодавчо заборонила. При будівництві «Гінденбурга» німці розраховували, що США продадуть їм деяку кількість гелію, але в підсумку домовитися не вдалося: з середини тридцятих років минулого століття в Америці ставилися до нацистської Німеччини з настороженістю, бачачи в ній майбутнього геополітичного суперника. Заборона на постачання стосувалася не тільки гелію, а й низки інших стратегічно важливих матеріалів, незважаючи на плідну економічну співпрацю двох країн у передвоєнний період.
Німцям нічого не залишалося, як переробити дирижабль під заправку воднем і вжити низку заходів безпеки. Так, у всіх пасажирів відбиралися сірники і запальнички, а єдина кімната для курців була не тільки ізольована матеріалами - навіть тиск всередині неї було знижено, що виключало пожежу навіть у разі виникнення відкритого полум'я.
Гігант довжиною 245 метрів і діаметром 41,2 метра являв собою величезний водневий резервуар, наповнений 190 000 кубометрами водню. На додаток на борту «Гінденбурга» знаходилося 60 тонн дизельного палива для забезпечення роботи чотирьох авіаційних моторів Daimler-Benz сукупною потужністю 3600 к. с. Фактично це була величезна літаюча міна уповільненої дії, готова вибухнути всього від однієї іскри.
Однак інженери пішли на усвідомлений ризик, адже «Гінденбург» володів не тільки перерахованими вище вадами, але і незаперечними достоїнствами. Він міг перевозити вантаж масою 100 тонн між континентами, чого не могло робити жодне повітряне судно. Причому летів він досить швидко, розганяючись до 135 км/год, що було всього вдвічі повільніше пасажирських літаків тих років. Дирижабль працював на дуже популярній лінії Європа-США, тому його пасажирський салон завжди був заповнений вщерть, а всі квитки розпродавалися наперед.
Перший пасажирський рейс «Гінденбург» здійснив 26 березня 1936 року, а 31 березня вирушив до Південної Америки, здійснивши перший міжконтинентальний рейс. Кілька разів дирижабль злітав у США і назад, довівши свою безпеку, але трагічні події 6 травня 1937 року виявилися фатальними для проекту. Під час швартування в Нью-Йорку стався витік водню через що дирижабль загорівся. Через 34 секунди все було скінчено: замість красеня-дирижабля не землі лежав його догораючий скелет. Загинуло 35 пасажирів з 97, ще одна людина була вбита на землі уламками. Варто зазначити, що тим, хто вижив, надзвичайно пощастило: завдяки неймовірному збігу обставин їм вдалося зберегти життя у вогняному пеклі.
Всього «Гінденбург» здійснив 63 польоти. Після катастрофи, яку порівнювали із загибеллю «Титаніка», німецький уряд заборонив здійснювати пасажирські перевезення дирижаблями. Відтепер вони могли доставляти тільки вантажі і пошту, але в такій якості ці повітряні судна виявилися мало затребуваними, а через пару років фактично канули в історію. Якби не американське ембарго на гелій, невідомо, як склалася б доля світового дирижаблебудування.
Незабаром почалася Друга світова війна, і дирижаблями більше нікому було займатися, оскільки зусилля всіх конструкторів і авіабудівних компаній були кинуті на розробку і випуск військових літаків. Почалася післявоєнна реактивна ера і зовсім поставила на дирижаблях хрест: їх випускали і після війни, роблять в невеликих кількостях і зараз, але на регулярних лініях дирижаблі більше не працюють і навряд чи колись будуть.