Діти вірять, що веселка - це відчутний об'єкт. Наприклад, дорога, якою можна піднятися до хмар. Пізніше дитячі мрії розбиваються об нудну науку, виявляється, що ні доторкнутися до веселки, ні пройтися по ній не вийде. Але зате її можна виміряти!
1. Веселка - це оптична ілюзія. Вона виникає, коли крапельки води (дощ, туман або бризки від водоспаду) освітлюються сонцем. Бувають і місячні веселки (на фото одна з таких), їх можна спостерігати вночі.
2. Потрапляючи в краплю, світло двічі ламається на межі повітря і води і відбивається від «задньої» стінки краплі, повертаючись під кутом приблизно 42 градуси до світла. Коефіцієнт заломлення світла з різною довжиною хвилі трохи відрізняється, тому промені різних кольорів виходять з краплі під різними кутами. Так біле світло перетворюється на веселку.
3. Ілюзію веселки створюють ті краплі, які опиняються на перетині сонячних променів і лінії погляду спостерігача. У всіх веселок на світі однаковий кутовий розмір - 42 градуси.
4. Лінійний радіус веселки залежить від відстані між спостерігачем і краплями води. Наприклад, веселка, що виникла на відстані 5 метрів від людини, матиме радіус приблизно 4,5 метра (5 метрів, помножені на тангенс 42 °).
5. Центр веселки знаходиться в соняшниковій точці - на прямій, що з'єднує спостерігача і сонце. Площина веселки перпендикулярна цій прямій. Соняшникова точка уявна і може перебувати під землею. До речі, в ясний день світило здатне створювати не тільки ілюзорні, але і цілком відчутні ефекти, наприклад повітряні ями.
За надання матеріалів дякуємо науково-популярному блогу «Поясню за дві хвилини», переглянути інтерактивну версію схеми.