Левоміцетин належить до антимікробних препаратів широкого спектру дії з групи амфениколів. Незважаючи на високу ефективність і широке поширення цього препарату, до його використання необхідно ставитися з обережністю. Не дозволяється використовувати левоміцетин людям з порушеннями функції печінки і селезінки, органів виділеної системи, хронічними шкірними захворюваннями, мікозами. Категоричним протипоказанням є виношування дитини, лактація. Крім цього дані препарати ніколи не прописують новонародженим. Також не слід пити ці ліки людям з індивідуальною реакцією на препарат. Особливо уважно слід ставитися до прийому левоміцетину людям з проблемами органів кровообігу та алергікам. Не слід використовувати даний препарат у випадках не важких мікробних хвороб. Особливо це стосується лікування малюків. Хворим з ГРЗ і із запальними процесами в горлі також не слід використовувати цей препарат. Ніколи не пийте його просто «про всяк випадок» щоб не захворіти. При лікуванні левоміцетином можливі наступні супутні явища: розлади травлення, запалення внутрішніх поверхонь щік і десен, зміна складу крові, зменшення кількості еритроцитів, зміна смакових відчуттів, розвиток дисбіозу, а також супутніх інфекції (частіше грибків), висипання на тілі. У випадках передозування можливі проблеми психічного характеру, помутніння розуму, погіршення зору і слуху. Якщо ви довгий час лікуєтеся цим препаратом, періодично здавайте кров на аналіз.

Тріщини на губах не тільки дуже не красиве явище, але ще й болюче. Такі тріщини можуть з'явитися в разі неправильного догляду за шкірою доль. Шкіра витончується, вичерпується і тріскається. Найбільш схильні до цього неприємного явища люди, які хворіють на герпес, а також ті, у кого є хронічні захворювання, запалення, неправильне розташування щелеп. Тріщини на губах дуже болючі. Пацієнт не може нормально розмовляти і їсти. Будь-який рух приносить їм великі страждання. Тріщини доль можуть бути різного походження. Це може бути і авітаміноз, і мікробні поразки, і навіть алергічного характеру. У різних випадках тріщини на губах можуть лікуватися легко або навпаки, дуже складно. Все залежить від того, чим викликана поява тріщин. Є різновид тріщин на губах, які провокуються грибковими інфекціями. При подібних тріщинах добре допомагає препарат леворин. Він досить ефективний і при глибоких, застарілих тріщинах на губах. Його можна застосовувати як місцево, так і всередину. Звичайно ж, перед тим, як використовувати леворин для лікування тріщин доль, слід звернутися до лікаря для встановлення причини захворювання. І тільки в тому випадку, якщо доведено грибкове походження захворювання, слід застосовувати цей препарат. Вживаючи даний засіб, ретельно дотримуйтесь рекомендацій, викладених в інструкції щодо застосування. Зовсім не рідко тріщини на губах з'являються в результаті нестачі в раціоні вітамінів. Найчастіше, таким чином проявляється брак вітамінів групи В. Для заповнення їх, слід приймати БАД (біологічно активні добавки), що містять вітаміни.

Ця сіль являє собою пористу масу або ж аморфний порошок темно-жовтого кольору. Вона гігроскопічна. Інактивується під впливом світла, високої температури повітря і вологи. Добре розчинна у воді, при цьому виникає колоїдна система. Має такий самий вплив на патогенні гриби, як і леворин. Використовують у вигляді інгаляцій аерозолю, клізм, спринцювань, полоскань, вологих тампонів. Для інгаляцій роблять розчин саме перед використанням у пропорції 100 000 - 200 000 ЄД на п'ять мл дистильованої води. Інгаляції роблять п'ять - двадцять хвилин 1 - 3 рази на добу. Тривалість курсу терапії становить 7 - 10 днів. Якщо є потреба, курс терапії відновлюють ще раз після 5 - 7-денної перерви. Дітям прописують у таких добових дозах: у віці до одного року доза становить 40 000 - 100 000 ЄД, від 1 року до 3 років вона дорівнює 100 000 - 150 000 ЄД, старше трьох років дорівнює 150 000 - 200 000 ЄД. При кандидозах слизових оболонок рота, кишечника, носоглотки, верхніх дихальних шляхів, кандидозних вульвовагінітах, циститах, уретритах і т. д. використовують розчини леворину натрієвої солі для спринцювань, полоскань, змочування тампонів, клізм. Розчини роблять перед застосуванням у пропорції 20 000 ЕД в 1 мл; застосовують два - три рази день. При інгаляціях розчинів леворину натрієвої солі може утворитися кашель, бронхіолоспазм, різкий стрибок температури тіла. У таких ситуаціях інгаляції слід завершувати. Ліки заборонені при підвищеній чутливості до них, при бронхіальній астмі. Обережності слід дотримуватися при призначенні його людям з алергією. Інші протипоказання точно такі ж, як для леворина. Випускається препарат у формі флаконів по 200 000 ЄД. Зберігати його слід в захищеному від світла місці при температурі не більше + 4 С.

При кандидозі порожнини рота, стравоходу, горлянки і мигдалин використовую почесні таблетки леворину (коли їх немає, можна смоктати і звичайні таблетки), які розташовують за щокою або під язик. При ураженнях кишок і внутрішніх органів радять пити звичайні таблетки з кислотостійким покриттям, які проходять через шлунок, не залишаючись в його кислому вмістом. Як профілактику його можна використовувати в тих же ситуаціях, що і ністатин. Для дітей випускають порошок даного препарату для отримання солодкої суспензії. При кандидозі вологі використовують вологі тампони, просякнуті водною зважшю леворіна 1: (1000-3000), або ж вводять все це у вологу (один раз на день по 500 000 ЄД). Тривалість терапії дорівнює 15-20 днів. Для виконання зважі слід кількість антибіотика безпосередньо перед використанням розчинити в маленькій кількості (2-4 мл) спирту, після чого повільно додають потрібну кількість дистильованої води і добре збалтують. Цю зважку слід зберігати не більше двох діб, при температурі не більше + 4 С. При кандидозі жовчних шляхів (при здоровій печінці) леворин краще ністатину (якісніше проникає в жовч). Його дозволено використовувати для терапії при трихомоніазі (місцево). Дозування: ліки дуже малотоксичні і дорослим його прописують всередину по 500 000 ЄД протягом 10-12 днів, 2-3 рази на день. Дітям до двох років прописують з розрахунку 25 000 ЕД/кг на день, від двох до 6 - по 20 000 ЕД/кг на день, старше шести - в разовій дозі 200 000-250 000 ЕД 3-4 рази протягом дня. Місцево прописують у вигляді 5% мазі і водних зважів (до 1:500). Протипоказання: всередину - гострі хвороби шлунка і кишок, хвороби печінки, виразкове захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, підвищена індивідуальна чутливість до леворіна. Використання водних суспензій для введення у вологолище заборонено при маточних кровотечах.