Ще не так давно за історичними мірками про мозок говорили як про «чорну скриньку», процеси всередині якої залишалися таємницею. Досягнення науки останнього часу вже не дозволяють заявляти про це настільки ж категорично. Однак, як і раніше, після експериментів з мозком куди більше питань, ніж однозначних відповідей.

Запитай когось: «А які Великобританія виробляє літаки?», і людина міцно задумається. Ну, дещо виробляє, звичайно. Наприклад навчально-бойовий Hawk або невеликий транспортник Britten-Norman Islander. Але це все тінь колишньої величі.

«Прах ти і в прах повернешся», говорить у Біблії Бог Адаму, і хоч істинність цих слів очевидна кожному, людство не полишає спроб придумати для особистості більш надійну і довговічну основу, ніж сукупність живих клітин.

З дитинства зустрічаючись з кумедними картинками - малюнками-перевертишами, в яких можна побачити те обличчя давньої старі, то молодої дами, нерухомими картинками, в яких, незважаючи на статичність, відчувається рух, ми звикли, що наш зір легко обдурити. Але почуття часу? Невже і тут ми обманюємося? Виявляється, і сприйняття часу залишає багато питань і відкриває велике поле для експериментів.