Стереотипні жарти про «тупих блондинок», так званий топографічний кретинізм білокурих дам і упереджене ставлення при прийомі на роботу - пережитки минулого. Принаймні так вважає наукова спільнота, оперуючи практичними дослідженнями. Більше того, дослідники б'ють на сполох: світловолосі від народження зовсім знаходяться на межі вимирання! Але про все по порядку.

Ще до гагарінського польоту, на самому початку ери освоєння космосу, наші конструктори створювали проекти дивовижних літальних апаратів, які обрисами своїми нагадують зорельоти з фантастичних фільмів і романів.

З розвитком атомних енергетичних установок і загостренням відносин між США і СРСР вчені обох наддержав задумалися про бомбардувальників-атомолетів. Перелетіти Атлантику без дозаправки і повернутися додому - мрія військових і політиків часів холодної війни. Але ні величезні інвестиції, ні перспективні розробки не змогли розвинути новий напрямок в авіації до практичного застосування. Складно, дорого і небезпечно - за два десятки років розробок проектувальники так і не змогли вирішити основні проблеми атомолетів, пов'язані з радіацією.

У відповідь на виклик дифракційної межі, що не дозволяє за допомогою стандартних оптичних мікроскопів роздивлятися об'єкти розміром менш довжини світлової хвилі, наукою створено вже чимало приладів, що дають можливість цю межу обійти. Мікроскопи нинішнього покоління дозволяють не тільки роздивлятися структури молекул, а й дослідити шляхи маніпулювання об'єктами субнаноміру.