Речовину, що становить основу всіх «суперклеїв», відкривали двічі. Причому робив це один і той же чоловік - доктор Гаррі Кувер.

Відтоді, як Прометей подарував людям вогонь, перед людством виникло завдання витягувати отриманий дар саме тоді, коли це необхідно. У стародавні часи це завдання вирішувалося терплячим тертям сухих дерев один про одного, пізніше - кремневим вогнивом. Потім з'явилися обмазані сірої тріски, але ще не як засіб добування вогню, а тільки як розтопка - для їх запалювання потрібен був вогонь. Перші згадки про такі тріски належать до X століття (Китай). Втім, примітивні сірники займалися від найменшої іскри, і це було так зручно для запалювання ламп, що китайський поет Тао Гу назвав їх у своїй книзі «світлоносними слугами».

У далекому 1957 році в США двоє молодих людей, Альфред Філдінг і Марк Шаван, вирішили в повній відповідності з духом приватного підприємництва винайти щось відповідне для подальшого виробництва і продажу.

З давніх часів кулінарія була заняттям на кшталт мистецтва, причому приготування їжі забирало досить багато часу. Однак промислова революція прискорила темп життя людей, і багато хто вже не хотів витрачати час на приготування їжі. Швейцарський мельник Юліус Маггі вирішив поглянути на цю проблему з наукової точки зору. У результаті він став одним із засновників харчової хімії, а його ім'я і найзнаменитіший винахід відомі практично кожній сучасній людині.