На рубежі тисячоліть у Гарварді були підбиті підсумки незвичайного дослідження: протягом майже 70 років п'ять поколінь вчених вели спостереження за групою з восьмисот осіб.

Як часто в цьому житті ми всього боїмося! Боїмося, що ніколи не зустрінемо ту людину, про яку марили все життя або ж навпаки, боїмося, що той, хто зараз з нами - не назавжди, а лише тимчасовий гість! Ми боїмося вікових криз і поступового відходу краси, молодості. Нас лякає ймовірність бути нереалізованою, непотрібною... Як сказав класик: «Навіть коли ми вже нічого не боїмося в цьому житті, ми все одно боїмося насмішки!». Всі наші страхи і побоювання тісно переплетені, одні випливають з інших. Нас з'їдають комплекси, стереотипи, тисне громадська думка і думка найближчих кіл спілкування! Адже наші прагнення так прості і зводяться до одного - ми просто хочемо бути щасливими!

Фільм "Той самий Мюнхгаузен" "

Люди шукають щастя, як спогад про дитинство, коли світило багато сонця, не було турбот, весь світ був відкритий і тебе любили. Найчастіше мріють про повне і безтурботне щастя - Паразити, Романтики і Процесники.