Психотерапія систематичною десенсибілізацією - форма поведінкової психотерапії, що служить цілям зниження емоційної сприйнятливості по відношенню до певних ситуацій. Розроблена Дж.Вольпе на базі експериментів І.П. Павлова з класичного обумовлення (Wolpe J. Praxis der Verhaltentherapie, Bern, 1974). Ґрунтується на припущенні, що при фобії відбувається генералізація афекту, і емоційне переживання страху пов'язується з спочатку нейтральними ознаками тих ситуацій, в яких відбулося зародження страху. В силу цього формулюється психотерапевтична мета - домогтися згашення умовного рефлексу, в якості якого виступає переживання страху на об'єктивно нейтральні стимули, пов'язавши ці стимули з приємним підкріпленням.

Техніка конфронтації з придушенням тривожної реакції (exposure/response prevention) - розвиток техніки систематичної десенсибілізації.

Термін «поведінкова терапія» охоплює низку різних терапевтичних методів, заснованих на принципах обумовлення і навчання, описаних у розділі 7. Терапевти, які застосовують методи корекції поведінки, вважають, що розадаптована поведінка складається з ряду засвоєних способів справлятися зі стресом і що деякі методи, розроблені в експериментах з навчання, можуть допомогти заміні розадаптованих реакцій на більш адекватні. Якщо психоаналіз прагне зрозуміти, як конфлікт з минулого впливає на поведінку локомотива, то поведінкова терапія в основному звернена безпосередньо до самої поведінки.

Поведінковий підхід займається поведінкою, внутрішньою або зовнішньою, феноменологія - почуттями і переживаннями. Як зрозуміти, що у мене є? Як пережити те, що до мене прийшло?