Палеогенетики виділили ДНК з останків молодої жінки, яка померла на Південному Сулавесі близько 7,3-7,2 тисячі років тому, і з'ясували, що в її геномі міститься менша кількість генів від денісівців, ніж у більшості сучасних австралійських аборигенів і папуасів. Крім того, вона відноситься до раніше неописаної популяції мисливців-збирачів, предки яких могли прийти на Сулавесі раніше папуасів, австралійських і тасманійських аборигенів. Стаття опублікована в журналі.

Біоархеологи дослідили зуби жителів села Блокхейзен (800-1200 роки) і міста Алкмар (1448-1572 роки) і з'ясували, що городяни помітно частіше страждали від карієсу. Очевидно, це сталося внаслідок зростання споживання багатих на вуглеводи продуктів, наприклад, цукру, меду або пива. Крім того, аналіз стабільних ізотопів вуглецю та азоту вказав на те, що алкмарці, ймовірно, частіше вживали в їжу рибу. Результати дослідження представлені в.

Палеоантропологи досліджували п'яточну кістку, виявлену під час розкопок пам'ятника Кромдрай у Колисці людства на території ПАР. За їх розрахунками, вона належала гомініну вагою близько 33,8-35,9 кілограма, який переважно ходив по землі на двох ногах, але іноді і лазив по деревах. Вчені не змогли віднести цю знахідку до якогось конкретного виду, оскільки вона морфологічно схожа на південноафриканських австралопітеків, але могла належати також парантропу або людині вмілій. Про це повідомляється в статті, опублікованій в.

Міжнародна група вчених прийшла до висновку, що забезпечують адаптацію зовнішні риси, зокрема рівень пігментації, сучасні європейці отримали у спадок від первісних мисливців і збирачів, але не від перших землеробів. Результати їх роботи опубліковані в журналі.