Позначення слабких, стертих форм нервово-психічних розладів, що знаходяться поблизу умовного кордону між психічним здоров'ям і вираженою патологією. Коло таких розладів дуже широке. Виділяються прикордонні стани у вузькому сенсі - це психогенні без гострих психотичних розладів (реактивні стани, неврози), психопатії, психічні порушення в екстремальних умовах діяльності. Прикордонні стани в широкому, лікувально-практичному сенсі - це повільно починаються уповільнені форми шизофренії, м'які форми циркулярного психозу (циклотимія), психосоматичні розлади, хронічний алкоголізм (без вираженої деградації особистості) тощо, коли хворі не виявляють глибоких змін психіки. В цілому для прикордонного стану характерна наявність конкретних психосоціальних факторів, що мають домінуючий вплив на їх формування, і наступне порушення адаптивних можливостей та інтегрованості особистості. Люди, які перебувають у прикордонних станах, потребують спеціалізованої психотерапевтичної та соціально-психологічної допомоги, яка здійснюється як медичними закладами, так і орієнтованими на здорових людей консультативними центрами, за «телефоном довіри» тощо.