Я вставляю штуцер заправного шланга в горловину паливного бака і повертаю його на півоберта, щоб загерметизувати з'єднання. Клацання тумблера - і миготіння світлодіоду на заправній колонці з величезним написом H2 показує, що заправка почалася. Хвилина - і бак повний, можна їхати!
Відколи Прометей подарував людству вогонь, людям довелося навчитися розпалювати його без допомоги бунтівного титану. «TechInsider» випробувала різні методи.
Класична історія винаходу джинсів звучить приблизно так: Леві Страусс, який приїхав у Сан-Франциско в 1850-х, під час каліфорнійської золотої лихоманки, придумав для старателів міцні штани з кишенями, зшиті з брезенту, пофарбованого в колір індиго. Насправді ця історія - міф найчистішої води.
Алекс Манукян заслужив репутацію філантропа і видатного представника вірменської діаспори в США завдяки одному дуже простому винаходу. Він подарував світу водопровідний кран, який можна відкривати однією рукою.
Можливість контролю над думками в тому чи іншому вигляді широко використовувалася авторами численних фантастичних романів. Але віднедавна візуалізація мислених образів перестала ставитися до сфери фантастики.
Для того щоб сир повністю «розкрився» і максимально повно проявив свій смак, його потрібно правильно нарізати. І зрозуміло, необхідно зробити це правильними ножами.
Один з піонерів комп'ютерних технологій Дуглас Енгельбарт зі Stanford Research Institute на Об'єднаній комп'ютерній конференції восени 1968 року в Менло-Парку продемонстрував фахівцям свою розробку - велику дерев'яну коробку з трьома кнопками і двома колесами, які за допомогою потенціометрів відстежували переміщення курсора по екрану. Через наявність «хвоста» новинка майже відразу отримала прізвисько «миша».
Людство знайоме з мистецтвом підсмажування хліба на вогні вже багато сотень років. Протікаючі під дією високих температур реакції Майяра між амінокислотами і цукрами надають підсмаженому хлібу характерний колір, аромат і смак. У XX столітті на сцену вийшла електрика, і використання відкритого вогню стало надбанням історії.
Згідно з невблаганною статистикою, кожна третя людина рано чи пізно стикається з ситуацією, коли переливання крові здатне провести межу, що відокремлює життя від смерті. Отже, мільйони зцілених людей повинні дякувати за своє спасіння одному цілеспрямованому американському лікарю і вченому.
Спадщину копірки можна побачити в назві полів електронної пошти CC, що означає «carbon copy».
У 1880 році Томас Едісон, вивчаючи причини відкладення вуглецю на внутрішніх стінках лампи, вмонтував у колбу ще один електрод. Вимірюючи струм між ним і вугільною ниткою, він виявив, що незалежно від полярності докладеної напруги струм цей має тільки один напрямок. Пояснити це явище (зараз воно називається термоелектронною емісією) ні Едісон, ні будь-хто інший тоді не могли (електрон був відкритий Джозефом Томсоном тільки в1897році). Хоча великий винахідник не побачив ніякої користі в цих приладах, він тим не менш отримав на них патент, а ефект назвав власним ім'ям.
Уолтер Хант зробив більше винаходів, ніж будь-хто інший у світі. Серед них швейна машинка, перева ручка та англійська булавка.
Речовину, що становить основу всіх «суперклеїв», відкривали двічі. Причому робив це один і той же чоловік - доктор Гаррі Кувер.
У далекому 1957 році в США двоє молодих людей, Альфред Філдінг і Марк Шаван, вирішили в повній відповідності з духом приватного підприємництва винайти щось відповідне для подальшого виробництва і продажу.
Відтоді, як Прометей подарував людям вогонь, перед людством виникло завдання витягувати отриманий дар саме тоді, коли це необхідно. У стародавні часи це завдання вирішувалося терплячим тертям сухих дерев один про одного, пізніше - кремневим вогнивом. Потім з'явилися обмазані сірої тріски, але ще не як засіб добування вогню, а тільки як розтопка - для їх запалювання потрібен був вогонь. Перші згадки про такі тріски належать до X століття (Китай). Втім, примітивні сірники займалися від найменшої іскри, і це було так зручно для запалювання ламп, що китайський поет Тао Гу назвав їх у своїй книзі «світлоносними слугами».
З давніх часів кулінарія була заняттям на кшталт мистецтва, причому приготування їжі забирало досить багато часу. Однак промислова революція прискорила темп життя людей, і багато хто вже не хотів витрачати час на приготування їжі. Швейцарський мельник Юліус Маггі вирішив поглянути на цю проблему з наукової точки зору. У результаті він став одним із засновників харчової хімії, а його ім'я і найзнаменитіший винахід відомі практично кожній сучасній людині.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND
